Звільнення від покарання з випробуванням (ст.75 КК України)
Реалізація в Кримінальному кодексі України ідей гуманізації кримінальної відповідальності дала підстави для існування інституту звільнення особи, яка вчинила злочин, від покарання. Під звільненням від покарання прийнято розуміти відмову держави від застосування покарання до особи, яка обвинувальним вироком суду була визнана винною у вчиненні злочину, покарання - можливе без його відбування, а сам процес відбування покарання може стати зайвим, неефективним, зашкодити процесам виправлення особи, яка вчинила злочин. Як відомо , в західноєвропейських країнах та США застосування цього інституту є засобом "розвантаження" установ відбування покарань, зменшення кількості осіб, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі .Українські суди, використовуючи західний досвід, стали ефективніше застосовувати цей вид звільнення від відбування покарання з випробуванням. Звільнення від покарання з випробуванням увібрало в себе найкращі якості умовного засудження та відстрочки виконання вироку, які передбачалися Кримінальним кодексом УРСР 1960 р., і широко застосовується в нашій країні з 2001 р.
Так, у 1996 р. умовне засудження було застосовано до 16 % від загальної кількості засуджених, відстрочка виконання вироку - 20,9 % а в 2001 р. - 26,3 % і 21,2 % відповідно.
Після набрання чинності КК України 2001 р. судами було застосовано ст.75 КК України: у 2002 р. - до 100 тис. 192 осіб, що становило 51,6 % від загальної кількості засуджених, у 2003 р. - до 111 тис. 299 (55,4 %), у 2004 р. - до 122 тис. 864 (60 %), у 2005 р. - до 103 тис. 625 осіб (58,6 %). Але у 2006-2007 рр. спостерігалася зворотна тенденція - зменшення кількості осіб, до яких застосовано ст. 75 КК України, і збільшення кількості тих, яким призначено види покарання, не пов?язані з позбавленням волі. У 2006 р. суди застосували зазначену статтю до 94 тис. 428 (58,7 %), у 2007 р. - до 84,5 тис. осіб (55,3 %). До того ж за тяжкі злочини у 2007 р. звільнено від відбування покарання з випробуванням 31,3 тис. засуджених, а за особливо тяжкі - 1,7 тис.
Застосування саме цього кримінально-правового інституту є найдоцільнішим у сучасних умовах розвитку України. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням зменшує кількість осіб, які засуджені до позбавлення волі, що, у свою чергу, полегшує криміногенну обстановку в країні, та дасть змогу більш повно враховувати та дотримуватися принципу індивідуалізації покарання, який спрямований на досягнення мети покарання.
Відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
КК України передбачає можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням лише у випадках засудження її до покарань у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження і позбавлення волі.
Суд визначає іспитовий строк, покладає на винного певні обов?язки , а на відповідні державні органи - обов'язки з контролю. Як уже зазначалось, можливим є призначення при цьому додаткових покарань. Невиконання засудженим покладених на нього обов?язків, систематичне скоєння адміністративних правопорушень тягне припинення випробування і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.